Родина “Героїв”

Доброго здоров’я Гуцули!

Сьогодні мова піде про родину “Героїв” (з міста Рахів), яка віддала найбільше – життя двох Братів, Мати з Батьком яких, не дивлячись ні на що, далі допомагають нашим Військовим. Декілька днів назад, принесли чергову (потужну фінансову) допомогу, для купівлі необхідних речей, Воїнам – що на передовій. Заплативши найбільшу, існуючу ціну за Нашу, з Вами НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Вони не склали руки, натомість далі продовжують свою боротьбу таким чином!

Після повномасштабного вторгнення московії, п’ять братів, будучи закордоном на заробітках (з усіма можливими, легальними документами), без роздумів, вирішили стати на захист своєї Нації. Так склалося, що двоє з них віддали життя за нашу свободу, та вписали свої імена у список посмертних Героїв України. А двоє, ще деякий термін, продовжували боротьбу у лавах ЗСУ, за Українську незалежність.

Хлопці мали все для того щоб обійти цю війну, жити спокійно, заробляти гроші, радуватися життю, планувати та будувати своє майбутнє за кордоном, натомість, Вони обрати боротьбу за свою землю, волю свого народу, спокійні ночі кожного із Нас! Працюючи за кордоном, у день повномасштабного вторгнення, Вони відразу спакували валізи, і через два дні (26 лютого 22р.) були на порозі Рахівського військкомату, де і почалася їхня військова служба. Нажаль тривала вона не довго.

Мова йде, про – родину Морочило! Які проживають у м.Рахів, по вул. Київська.

Іван Морочило – віддав своє життя за Україну 20.04.22р., у віці (неповних) 28років, залишивши по собі (2 річного) сина Матвійчика, якому слова про Героїзм Батька, ніколи не замінять Його тепла, обіймів, та Батьківських порад.

Андрій Морочило – віддав своє життя за Україну 14.05.22р., (всього через один місяць, після старшого брата) у віці 23р. Андрій міг стати ким завгодно, довге життя було попереду, але вторгнення, проклятих московських нелюдів перечеркнуло все.

Мати та Батько Братів-Героїв, віддали перемозі найцінніше, і продовжують віддавати далі, не дивлячись ні на що!

– “Можливо своєю допомогою, Я врятую хоть одне життя молодого воїна, Сина – на якого дома чекає Мати, як колись чекала і Я” – слова Мами!

Рахівщина повинна нести память про своїх відважних Синів – на сторінках історії, у поемах, піснях та оповідях. Ми повинні дякувати живим – Матері та Батьку, за виховання справжніх ГЕРОЇВ!!! Шанувати память братів, Івана та Андрія, які маючи вибір – вибрали боротьбу за Україну, за нашу землю, культуру, історію, за майбутнє кожного із Нас. при цьому віддавши найцінніше – ЖИТТЯ!

Від щирого серця, зі сльозами на очах, співчуваємо Батькам, та дякую Вам за незламність!

Слава ГЕРОЯМ Рахівщини!!!