Третій етап: “поїздка”.

09.03.23р. близько 23:00, за попередньою домовленістю, до Рахова приїхали журналіст, та оператор регіонального телеканалу M-Studio, де на них вже чекав Petro Popovich. Після поселення у чудовий готель “Брендуша”, та короткого сну (3 години), Ми були готові рушати. О 04:00 ранку наступного дня (10.03.23р) старт. Відстань перших 1000км далася легко, багато розмов, сміху, та хорошого настрою – супроводжували Нас. Близько 24:00 (того ж дня) Ми приїхали до м.Дніпро, де 2 шофери залишилися чекати (з найбільшим бусом, та причепом), поки решту поїде до бійців 128ОГШБ (околиці Оріхова). О 02:00 ночі, 11.03.23р, у передмісті Запоріжжя, сталася вимушена зупинка на 3 години, у зв’язку з “комендантською годиною”. Зі слів працівників поліції: – ” у такий період часу, часто заходять ДРГ групи противника, пропадають люди, тощо…”.

Після невеличкого відпочинку, ми продовжили рух, і незабаром зустрілися з Рахівським воїном на позивний “Гуцул”. Теплий прийом Роман Брана , та його побратимів вразив всіх (хто їхав вперше). Приємна зустріч, із дуже позитивними бійцями закарбується в їх пам’яті – надовго. Після завершення всіх процедур: чаювання, обіймів, розповіді фронтових історій, паперова рутина тощо…. наш шлях продовжився…

Близько обіду (того ж дня), заїхали до зони бойових дій Донецької обл, де проходить військову службу Василь Савляк (24ОМБ). У зв’язку з певними обставинами, нам прийшлося приїхати (безпосередньо) на позицію бійця (всього 2км від позицій “Homo Erectus”), для передачі автомобіля Jeep Grand Cherokee 2.5td, та гуманітарної допомоги. Гостинність наших воїнів вражає, навіть в польових умовах все було на вищому рівні. Гуркіт гармат, та розрив “снарядів” неабияк злякали волонтерів (які вперше були на фронті), та журналістів, але це не стало на заваді виконати поставлені завдання. Після розгрузки автомобіля, гум. допомоги, паперової тяганини, декількох фото та відео ми рушили далі.

Наступна точка зупинки м.Дружківка, де на нас вже чекали 3-тя ОШБ (“Азов”). В принципі, все теж саме: теплий прийом, розгрузка, паперові справи, чай, кава, фронтові історії тощо… Надзвичайна турботливість, та розуміння бійця, на позивний “Вчитель” Valentin Oleynichenko – вразила. Завдяки йому, журналістам вдалося взяти інтерв’ю у командира батальйону.

Після завершення вдалого дня (виконавши всі поставлені задачі), ми вирушили назад, до нашого мальовничого “Раю” (Рахів). Всього через 60год., 3400км, стомлені, не виспані, брудні, але в доброму настрої повернулися додому.

Найбільше, що мене вразило у даній поїздці – це стійкість 21-річної журналістки Габріели Іванчов, та її 18-ти річного оператора Дениса. Жодної краплини сумніву, чи розгубленості. Хоча, страху було багато.

Також, щиро дякую нашим Військовим – за вашу відданість, та захист! Дивлячись на Брана Романа, та Савляк Василя у душі, та думках одне – Гордість! Я пишаюся що дихаю одним повітрям, з такими хлопцями, не говорячи про те, що Ми з одного міста! м. Рахів народило, та виховало багатьох “Героїв”, які зараз, своєю зразковістю прославляють його на всю країну, та світ!

Ps: участь брали: Іван Няйкало, Mikola Tafiychuk, Denys Surduk, Степан Сіладі, Victor Sevch, TattooDima Leta, Габриелла Иванчов, оператор Денис.